Вы здесь

Главная

Жирова Маріана

учениця 10 класу

 

Прости мамо

Прости мені, мамо мила,
За чорну хустку, сльози і крик.
Прости, що ти втратила сина,
Прости, що я боротись звик.

Прости мені, моя ненько,
Що більше я не повернусь.
Прости, що так щемить серденько
Й душа моя летить у вись.

Прости, що душу грішну відпускаю,
Що сльози твої вже я не зітру.
Ти мене любила, ненько, знаю,
Прости, що невістку в дім не приведу.

Прости мені, моя матусенько,
Що Україну так палко любив.
Прости, що зупинилося серденько,
Прости, що за Вкраїну душу згубив.

Ти Богу, ненько, помолись
Нехай простить гріхи земні.
Може, згадає хто, колись
За що ріки крові пролились.

Прости мені, моя ненько,
За чорну хустку, сльози й крик.
Прости, що кохав Україну  так палко
Прости, що я боротись звик.

Горе «Матері-України»

І знову плаче Мати-Україна,
І знову вся вона в огні,
Чому ж ти забуваєш, що ти її дитина?
Чому не бачиш очі її сумні?

Проллється кров невинної людини,
І горе в матері-вдови,
Які ж гіркі сльози у дитини,
А винні в цьому тільки ми.

Чому ж на брата руку підіймаєш?
Ти ж українець, як і він!
Невже цього ти не пам'ятаєш,
Коли до бою чуєш дзвін?

Ми так багато знову зруйнували,
Минулого відбиток на душі.
Ми не бачимо сльози Матері-Вкраїни,
Ми знову не бачимо очі її сумні.

2014 рік

Ганьба,тобі велика Україно!
Твої сини принизили тебе.
Зупинись, моя рідна дитино!
Зупинись, ти принижуєш себе!

Перемога легка не буває
І жахливий батьківський прокльон,
Людина невинну кров проливає,
Чується болючий, людський стон.

Усюди протести і сльози,
Дитячий крик і молитва матерів,
Лунають гранати, як грози,
І жахом заповнені серця синів.

Зупинись, моя Україно!
Зупинись, дитино, зупинись!
Ти ж людина, добра людина,
А поводишся, як ворожий рись.

 

Зупинись!


Зупинись, людино, зупинись!
Ти крила за плечима вже втрачаєш,
Ти більше не підіймешся у вись,
Ти неба синього вже більше не пізнаєш!

Невже не розумієш, рідний мій?
Братерська кров жахлива і болюча.
Пекучий біль, коли помирає свій,
А коли вся країна, то біль сліпуча.

Зупинись, людино, зупинись!
У Бога попроси за все прощення,
На брата свого із любов'ю подивись,
Руку подай у вирій, де нема спасіння.

 

 

 

Будь першим, хто порушує двобій,
Хто замість бити починає обіймати,
Будь тим, хто скаже ворогу : «Ти свій»,
Хто буде недруга братом називати.

Зупинись, людино, зупинись!
Не можна так змушувати страждати,
Можливо, і ти оступишся, колись
І гірко буде, як ніхто тебе не схоче знати.

Зупинись, людино, зупинись!
Україно, Тебе я заклинаю!
Ти Богу з болем помолись,
Нехай добро у серці не має краю!